Авторка Влада Литовченко: кандидатка історичних наук, членкиня Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини при МКІП
Після початку повномасштабної війни російського агресора, яка є потенційною загрозою самому існуванню українського народу, нематеріальна культурна спадщина набуває вирішального значення для формування матеріальної та нематеріальної культурної основи для об’єднання суспільства, поглиблення культурної ідентичності та розквіту України як міцної та демократичної держави. Російська агресія призвела до розпаду міських та територіальних громад, міграції носіїв НКС та локальних культурних груп, передусім регіонів Сходу та Півдня України. Системні обстріли міст та ОТГ, які здійснює російська сторона, зумовили руйнацію культурної спадщини, її природного та урбаністичного ландшафтів. Війна завдала значного екологічного лиха природному середовищу нематеріальної культурної спадщини. Трагічними стали втрати людського потенціалу міст, містечок та територіальних громад, їхніх культурних зв’язків та практик. Не оминула ця гірка доля і село Крива Лука на Донеччині, яке притулилося на мальовничому березі Сіверського Дінця між крейдяних гір.
Село Крива Лука ще до повномасштабного вторгнення стало певним туристичним центром, зокрема, завдяки своєму розташуванню між Національним природним парком «Святі Гори» та заповідником «Крейдяна флора». Однак, найбільш відомим його зробила традиція приготування страви «Затірка», яка у березні 2024 року стала надбанням всієї України як елемент нематеріальної культурної спадщини завдяки внесенню до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини.
Все починалося з того, що члени Громадської організації «Крила» на чолі з головою Яною Синицею, яка займалася відродженням традицій села Крива Лука, почали досліджувати всі можливі прояви нематеріальної спадщини, усі традиції: пісні, обряди, звичаї, ремесла, традиції святкування тощо. І окремим напрямком, який розвивали активісти, стало приготування місцевих страв. Волонтери займалися опитуванням мешканців села, особливо старшого віку, а також і жінок, і чоловіків, і молодь. І багато людей згадували затірку, яку готували їм батьки в дитинстві й смак якої запам’ятався на все життя. Особливо згадували старі люди часи окупації за II Світової війни, коли ця страва рятувала сім’ї від голоду.
Звісно, затірку готували й в інших областях України, але саме у Кривій Луці почали відроджувати традицію приготування цієї смачної страви. Люди збиралися в спеціально облаштованому місці на вулиці зі старовинною пічкою, так званому «етнодворі», де зазвичай приймали гостей, згадували рецепти й ділилися ними, тому що, як правило, у кожній родині готували затірку по особливому рецепту.
Ця страва була в нагоді при подорожах, чоловіки брали її із собою в поле, навіть дійшли до нашого часу чумацькі спогади, коли затірку брали із собою при перевезенні товару на ярмарки.
Староста села Крива Лука Любов Філоненко особливо захопилася ідеєю відродження традиції приготування затірки, тому що в її родині рецепт приготування затірки передавався по жіночій лінії із покоління в покоління, і це була сімейна страва. Вона разом із Громадською організацією «Крила» стала тим стрижневим каменем, навколо якого зібралося понад сто ентузіастів, які стали носіями традиції приготування затірки. А рецептів її приготування зібралося досить багато, хоча основний рецепт такий: необхідно взяти борошно, посолити та додати яйця. Після цього треба дуже довго вручну розмішувати тісто, тобто, затирати. Потім по тісту розбризкують молоко і далі розтирають, аж поки тісто не перетвориться на невеликі кульки. І чим довше затирають тісто, тим краща по якості виходить затірка.
Заправляють затірку топленим маслом, підсмаженою цибулею, додавали кріп чи петрушку для апетитного вигляду і різноманітності смаку. Для дітей затірку готували з молоком, підсолоджуючи його, і вона перетворювалася на ласощі.
За спогадами старих людей жінки затирали борошно, робили кульки з нього, висушували та кидали в полотняну торбинку або в глечик, де зберігали до часу. А коли чоловіки йшли в поле, то брали із собою засушену затірку, кидали в окріп, додавали сала та цибулі й смачна поживна страва була готова. Також розповідають, що до затірки додавали сметану з цибулею.
Зараз у Кривій Луці із затірки готують ще й густий суп, засмажуючи його топленим салом із цибулею, тобто варіантів приготування затірки дуже багато, зважуючи на смаки самих носіїв цього елементу нематеріальної культурної спадщини.
Внесення традиції приготування затірки у селі Крива Лука до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини має значно підвищити інтерес до цього елементу НКС в інших регіонах України, однак сьогодні, коли лінія фронту проходить за один кілометр від самого села, яке частково зруйновано, а самі носії цієї традиції змушені були евакуюватися в інші, більш безпечні регіони України, це не позначиться на туристичній привабливості села через зрозумілі причини. Проте сам факт збереження і відродження цієї традиції свідчить про те, що російські пропагандисти дарма розповідають про прихильність жителів Донеччини й Луганщини до «руського міра», що українські народні традиції побутують в цих регіонах, елементи нематеріальної культурної спадщини зберігаються, відроджуються і популяризуються, що є основою саме української ідентичності, є душею українського народу. Охорона НКС в умовах повномасштабної війни має ґрунтуватися на її значенні для народу України як фактору відновлення видів і проявів нематеріальної культурної спадщини після закінчення бойових дій та невпинного розвитку української держави на основі глибинних культурних традицій, особливо в східних та південних регіонах країни, щоб українська автентичність цих регіонів не піддавалася сумніву.
Майстер-клас та дегустація «гастро-елемента» з Нацпереліку – «Традиція приготування затірки у селі Крива Лука» (Донеччина) відбувся в рамках проєкту «Нетворкінг для спільнот, які залучені до збереження нематеріальної культурної спадщини в Донецькій області «Жива спадщина – живі громади», якій відбувся з 24-27 травня ц. р. у селищі Ворохта Івано-Франківської області. Організаторами проєкту виступили ГО “Сила ідей” та ГО “ЦІР “Персона” за підтримки фонду ІЗОЛЯЦІЯ, фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів. Хочу подякувати керівницям проєкту «Жива спадщина – живі громади» Тетяні Переверзєвій – завідувачці народного музею міста Авдіївки, та Євгенії Васильєвій – голові ГО «Сила ідей» міста Авдіївки, а також носіям-практикам традиції Любові та Юлії Філоненко за чудову розповідь та демонстрацію навичок щодо приготування цього незвичного, але надто смачного елемента нематеріальної культури.
