У час, коли світ охоплюють політичні кризи, стрімкий технологічний прогрес та всезагальна невизначеність, сучасні відеоартисти все частіше звертаються до свого мистецтва, щоб досліджувати і переосмислювати людське буття. Двоє таких митців, Софія Фоміна та Вікторія Саїфутдінова, вирізняються своїми інноваційними підходами до аудіовізуального мистецтва, кожна з них пропонує унікальні перспективи нашого існування через свою творчість.
Софія Фоміна: Відновлення зв’язку з природним світом через кіно
Transitory Visions (super 8 film) – 2022 – Софія Фоміна
Софія Фоміна, відеоартистка з Лондона, привносить у цей жанр своє особливе бачення. Її роботи не лише відображають людське буття, але й досліджують техніки, які можуть найбільш потужно його передати. Глибокий зв’язок Фоміної з природним світом посилюється вибором нею матеріалів та ретельним підходом до створення фільмів.
У своїй роботі “Transitory Visions” Фоміна використовує Super 8 плівку, свідомо обираючи цей формат, щоб підкреслити текстуру і сирість, викликаючи відчуття ностальгії. Зернистість плівки та її органічні недосконалості виступають противагою до сучасних гладких цифрових зображень, створюючи більш інтимний і тактильний досвід перегляду. Техніка цієї роботи характеризується мрійливим та неспішним монтажем пейзажів, які ретельно змонтовані, щоб створити відчуття безперервного руху. Майстерність Фоміної у композиції дозволяє їй створювати ритмічну взаємодію між кадрами, де кожен візуальний елемент віддзеркалює та доповнює інші. Ця техніка викликає почуття природного порядку та взаємозв’язку, закликаючи глядачів задуматися про їхній зв’язок з навколишнім середовищем.
Підхід Фоміної — це не просто документування; це витончена суміш аналогових технік та глибоких тематичних роздумів, що запрошують аудиторію відновити зв’язок із більш первісними, безпосередніми формами людського досвіду. Її використання плівки як медіума не лише ностальгічне, але й свідомий крок до залучення глядачів у діалог про минущість життя і наше місце в ширшій екологічній системі.
Вікторія Саїфутдінова: Осягнення хаосу людської думки через експериментальний відеоарт
Night Thoughts (experimental dance and digital layering) – 2024 – Вікторія Саїфутдінова
Вікторія Саїфутдінова, застосовує інший, але не менш інноваційний підхід до відеоарту, зосереджуючись на складності людської думки та взаємодії. Її роботи, що характеризуються сюрреалістичними та часто хаотичними образами, занурюються у підсвідомість, де стираються межі між реальністю та уявою.
У роботі “Night Thoughts” Саїфутдінова демонструє технічну майстерність у відеоарті, поєднуючи експериментальний танець із передовими техніками відеомонтажу. Відео чудово стилізоване, злиття декількох відео в єдину, послідовну розповідь створює ефект нашарування, що відображає дезорієнтацію від раптового пробудження серед ночі, охопленого безперервними думками. Абстрактні, лялькові фігури, що пливуть через сірий фон, нагадують сюрреалізм Рене Магрітта, але використання експериментального танцю додає динамічності та майже кінетичної енергії до цієї роботи.
Технічна складність “Night Thoughts” полягає у здатності утримувати баланс між хаосом і порядком. Фігури у відео розпадаються, зливаються і зникають, створюючи візуальну метафору фрагментованості людської думки. Інноваційне використання Саїфутдіновою багатошарових відеоелементів і танцю додає тактильного, майже скульптурного відчуття до цифрового середовища, пропонуючи занурюючий досвід, який кидає виклик традиційним уявленням про реальність.
Висновок: Роль відеоарту в сучасних дискурсах
Фоміна та Саїфутдінова є яскравими прикладами сили відеоарту у вирішенні сучасних проблем завдяки їх тематичній фокусуванні та інноваційному використанню техніки. Просуваючи межі медіума, вони створюють простори для роздумів та діалогу, закликаючи нас відновити зв’язок з фундаментальними аспектами людського буття. У світі, що визначається швидкими змінами, їхні роботи нагадують про вічну силу мистецтва допомагати нам орієнтуватися в умовах невизначеності, знову відкривати свої корені та уявляти нові шляхи буття.
Завдяки їхнім унікальним технікам — від ностальгічної текстури плівки до складних нашарувань цифрових зображень — ці художниці запрошують нас дослідити глибини нашого існування у надзвичайно емоційний та візуально захоплюючий спосіб.
Савенко Ірина – головний редактор.
