“Вважайте, що фільм “Довга доба” – крім його місії, крім його завдання, крім історичної капсули, яку ми залишили, так, це ще й зондування було ґрунту: а що ж собою становить кінобізнес України? Закони, люди, які це обслуговують, – як вони як люди, їхні чинники, мінуси, плюси, тра-та-та… Я працював над тим, щоб дізнатися, хто гравці, і які у гравців плюси, і які в них мінуси”, – сказав Бадоєв.
Гордон запитав у нього, як йому працювалося над фільмом.
“Скажу чесно, що, поки ми не закінчили монтажу цього фільму, я не виходив із першого дня війни. Я і Яна, моя режисерка монтажу, і наша редакторка Анечка – ми втрьох не виходили із цього стану. І це було найважче, тому що ти реально протягом року добираєш ці файли, ти вивчаєш кожен кадр і ти весь час у цьому варишся”, – відповів Бадоєв.
Читайте також
На його думку, “цей фільм не мав робитися просто”.
“Я точно знаю. Коли я запропонував Яні й Ані створювати цей фільм, я сказав, що буде дуже важко. Бо коли я це пропонував, у мене було таке собі відчуття, як воно має вийти, я знав, що я хочу. […] Але я не знав, як ми цього досягнемо, ну, що нам треба буде зробити, скільки треба обробити буде матеріалу, щоб досягти цілісного оповідання, з конкретними хуками, твістами й рештою. Те, що називають драматургією. І так, я вважаю, що я заслужено пройшов увесь цей біль багато-багаторазово”, – вважає Бадоєв.
Він наголосив, що саме так роблять “гарне кіно на таку тему”.
“Ти зобов’язаний це відчути 20 разів. Стільки разів, скільки ти переглянув. Ти зобов’язаний. Так, ми плакали, так, ми могли чотири дні не повертатися до монтажу. Так, іноді мені говорила Яна: “Я не можу більше, я тебе ненавиджу”. Просто тому, що в неї опухало обличчя… Ну, тобто іноді я їй казав: “Усе, пішли в дупу, у мене нічого не вийшло”. Таке теж було. Я кричав, що нічого не вийшло, лайно виходить, не вірю”, – описав режисер роботу над фільмом.
