CULTURE TREND

Тетяна Листопад: “Я не називаю себе співачкою, а радше людиною, яка несе сенси через вібрацію пісні та через слова” 

– Ваша особистість дуже цікава та різноманітна. Розкажіть 5 цікавих фактів про себе.

У мене доволі нестандартний життєвий досвід. Я навчалась у школі шляхетних дівчат. Маю КМС з художньої гімнастики, а відповідно, у мене сильна воля. З 17 років працювала на радіо і на телебаченні. 

В 31 рік захотіла навчитись малювати і п’ять років навчалась у студії академічного малюнку у геніального художника-монументаліста Миколи Шкарапути. В результаті провела кілька персональних виставок і відкрила студію арт-терапії з унікальною технікою, яку мрію запровадити в українську дитячу освіту. 

У 38 років почала вчитись співати і працювати ведучою на телебаченні. В 39 років отримала ліцензію шкипера парусної яхти.

Коли мені виповнився 41 рік, я написала першу авторську пісню (і слова, і музику). І це при тому, що я не навчалась музичній грамоті, а до того навіть ніколи не писала вірші. Працювала ведучою на телебаченні та грала роль бомжа у лідерській програмі. Медитувала 7 годин на день.

Це трохи більше, ніж п’ять фактів, але вони знакові для мого життєвого шляху і вони про те, що для кожної людини в цьому житті можливо все, незалежно від віку і досвіду.

– Як ви почали свою сольну музичні карʼєру. Що стало поштовхом.

Я б не сказала, що я взагалі думала про кар’єру співачки. Я просто люблю співати і роблю це постійно. Та для мене важливо донести до людей сенси, які допоможуть їм стати щасливішими. І я можу і хочу ці сенси передавати за допомогою вібрації власного голосу. Сольна кар’єра – це не мета, а швидше інструмент, за допомогою якого можна доносити сенси.

– Як у вас плани на музичну карʼєру? Чи плануєте запис альбому? 

Я дуже хочу цього року записати повноцінний альбом. Вже майже готові три пісні, лишилися тільки останні штрихи додати. І ще є пара каверів на відомі українські пісні. Скоро вже буде реліз другої пісні “Благая душа, більше не блукай по світу, бо втрачаєш світло”. 

Я була вражена нашими людьми, які зараз вимушено проживають своє життя в інших країнах через війну. У більшості цих людей, принаймні, кого я знаю, життя на паузі. Тільки приїзди додому, якщо вони можливі, наповнюють і зцілюють людей. До моменту війни багато хто хотів кудись поїхати, щось шукати, чогось прагнути. Але з війною виявилося, що це не те, що люди насправді хочуть. Саме про це і буде моя нова пісня – досить шукати щось десь, все є вже тут і зараз. 

Наша рідна земля насправді дає нам силу, ми тісно пов’язані з нею, зі своїм родом, родиною. І бігти кудись у пошуках себе зовсім немає сенсу. Бо поки ми шукаємо себе там, де нас нема, ми втрачаємо своє світло. 

– З ким із виконавців ви би хотіли записати дует? 

Я навіть не називаю себе співачкою, а радше людиною, яка несе сенси через вібрацію пісні, через слова. Проте стовідсотково я би залюбки заспівала дуетом з зіркою, можливо навіть на концерті. Цікаво було б заспівати із тим, з ким у мене співпадають сенси. Так, мені дуже би хотілося заспівати дуетом, причому із артистом-чоловіком. Наприклад, Монатік. У нього дуже жива музика і глибокі сенси закладені в піснях. Святослав Вакарчук, Шумей. Мені подобається Тесленко та його енергія. 

Якщо говорити про жінок-артисток, то це Таянна. У неї дуже сильний вокал. По сенсах цікаво мати дует з Вірою Брежнєвою. 

Тексти моїх пісень спрямовані та те, щоб людина замислилась, повернула собі свою увагу, забрала свою увагу із зовні, з чужих життів, від копирсання в чужих історіях і почала жити своє життя, обирати себе і створювати своє життя в першу чергу.

– Про що ваша творчість? Який меседж вона несе?

У першу чергу, моя творчість  – про сенси буття, про чесність з собою, про те, як розкрити свою силу, про сміливість проявлятись, про реалізацію себе, про те, що допоможе відчувати себе щасливими. 

Кожен рядок моїх пісень несе сенси про самоусвідомлення, почуття, про вибір себе, про те, на що націлена людина, про вектор життя, який вона обирає.

А ще моя творчість про внутрішнє світло, про душу, про дух. Про серце, про любов. Любов, яка народжується в людині і без якої неможливо любити нікого.

– Українська музика: кого з українських виконавців ви слухаєте?

У мене дуже великий український плейлист. Я, в принципі, слухаю всіх українських виконавців. Один за одним мржуть іти Макс Барських, Віктор Павлік, Кола, The Hardkiss, Бумбокс, молоді українські виконавці. До речі, нові українські артисти мають дуже хороші пісні і крутий вокал. Улюблені ANKA, Zelenooka і Kler. Більше слухаю пісні, які життєстверджувальні, які надихають на рух вперед. 

– Зараз ви готуєте премʼєру. Чи плануєте відзняти відеороботу? Можливо, вже відзняли? Якщо так, розкажіть детальніше про премʼєру і відеороботу.

Так, вже навіть є домовленості із режисером. Можливо, за пару місяців ми почнемо знімальний процес. Я хочу, не просто відзняти кліп, а щоб це допомогло поширити той сенс, який я несу. Більшість людей, які слухають зараз цю пісню, кому вона заходить, то вони її слухають по колу, буквально, без зупину. Я отримую багато повідомлень, що коли люди слухають трек, то він кожного разу, по-новому розкривається для них. Люди усвідомлюють все більше і більше про цю війну всередині себе, з якою починається війна з зовнішнім світом, з іншими людьми.

І це змушує людей замислитись над цим більш глибоко і зробити нові вибори, обрати щось інше для себе, перестати воювати, почати жити своє власне життя усвідомлено, розуміючи, що світ – тот зеркало, що світ нам показує нас самих. 

– Які плани ставите перед собою у музичній карʼєрі?

Моє розуміння музичної кар’єри досить специфічне. Для мене це багатогранний процес. Я хочу, щоб мої пісні чули, щоб їх слухали, щоб вони проникали в людей і допомагали їм. 

Наприклад, людина просто один раз прослухає, і може, навіть не включиться, але вібрація, яка закладена в пісню, спрацює позитивно в будь-якому разі. Насправді всі пісні так працюють, проте одні пісні множать сенси про страждання, а інші – про любов, про любов до себе, усвідомлення себе, творення життя з любов’ю, творення творчості, взагалі творення свого власного світу, де є милосердя, де є добро.

Кожному в житті даються свої випробування. Для когось, наприклад, ходити на роботу кожен день – це нормальна історія, для когось це страшна каторга. Для когось легко розірвати стосунки і піти, є жінки, які дуже легко йдуть від чоловіків. А є ті, яким дуже важко піти, і вони залишаються навіть тоді, коли для цього немає жодної причини. Люди всі різні і у кожного свої випробування. Немає такого, що для всіх одна історія, один алгоритм, один сенс, але є якісь базові речі. Саме про них я і говорю. Якщо людина  не множить любов, то що вона множить? Незадоволення, дефіцити свої, нужду, агресію, злість. Цей світ – це вібрація.

Розкажу дуже цікаву історію про початок моєї сольної музичної кар’єри. Мене дуже надихає Тіна Кароль. Я їхала в машині і голосно співала її пісні. У мене дзвонив телефон, і так вийшло, що він сам відповів на дзвінок. А на тому кінці проводу був на той момент головний хормейстер Оперного театру Лев Миколайович Венедиктов. Він почув, як я співаю у себе в машині, відчув через телефон енергію співу і був в голос здивований, чому він не знав, що я співаю і не чув цього раніше.

Взагалі, я з сім’ї, в якій ніхто з музикою ніяк не пов’язаний, і у мене немає музичної освіти. 

І саме він тією розмовою, своїм щирим і відвертим зворотнім зв’язком, заклав в мене це зерно що у мене є голос, незвична його вібрація, і що я маю це розвивати. І оскільки цю людину я дуже поважала, то довірилася повністю. Він на той момент входив в п’ятірку найвідоміших хормейстерів світу, йому було 85 років. Його вже немає в цьому світі, він пішов досить багато років тому. Але після того випадку я постійно співала, я співала кожного дня, з ранку до вечора, і вже не тільки в машині, я співала всюди. І одного дня наважилась прийти навчатись. Завдяки цьому сьогодні ви бачите мене тут.

Прокрутка до верху