У Нідерландах, у Національному військовому музеї, запрацювала виставка «Військові історії. Україна поруч», де один з поверхів музею присвячений історіям українських дітей, які стали свідками війни проти України. Експозиція має назву «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» і ініційована візіонеркою Христиною Храновською за підтримки МЗС України. У ній представлені чотирнадцять історій дітей із Донецької, Харківської, Херсонської, Київської областей. Їхні розповіді про перші місяці повномасштабного вторгнення підкріплені дитячими щоденниками, малюнками та особистими речами.
Серед них, історія 12-річного Артема Скрипченка з міста Торецьк, що на Донеччині. Хлопчик врятувався з-під завалів будинку, втратив там же батька. Створив серію малюнків про війну.
Коли 24 лютого його батьки сказали, що розпочалася війна, Артем думав, що вони приїдуть на дачу в село Яцьківка, перечекають там поки все заспокоїться та повернуться додому. Так вони вже робили 2014 року, адже жили в Донецькій області за 25 кілометрів від Горлівки — тоді над ними постійно літали російські ракети. Тому цього разу також думали, що на дачі буде безпечніше.
Хлопець пригадує, що на початку повномасштабного вторгнення було багато літаків. Він із родиною ховався від обстрілів у маленькому коридорі або в підвалі. 11 березня 2022 року, коли родина знову спустилася туди, в їхній будинок прилетіла ракета. Тато хлопчика загинув на очах у родини. Артему з мамою та маленькою сестрою допоміг вибратися з-під завалів незнайомий чоловік, який довіз родину до Святогірська. Далі були поліцейський відділок, медична допомога та безсонна ніч. Пізніше приїхав дядько з Києва, забрав їх та допоміг евакуюватися до Тернополя.
«Малюнки я став створювати у Святогірську, всі вони присвячені війні та татові, якого ми дуже сильно любили. Я хочу, щоб люди дивилися на них і нагадували собі, що відбувається. Може, це спровокує їх більше донатити на нашу перемогу, щоб подібне більше ніколи не сталося», — каже Артем.
Головне завдання експозиції — розповісти унікальні історії та висвітлити глибоку травму молодого покоління України, а також дати змогу українським дітям бути почутими, – щоб світ знав, що вони переживають кожного дня.
«Згідно зі звітом ЮНІСЕФ, від початку повномасштабного вторгнення в Україні загинуло або отримало поранення близько 1148 дітей. Це лише офіційна суха статистика. В реальності таких історій в рази більше. Тих, що публічно відомі – декілька сотень. Хтось не готовий розповідати про пережите горе, комусь легше тримати в собі. Мені як мамі чотирьох дітей, як людині, що працює з дітьми клієнтів останні 15 років у дитячому бізнесі, здається важливим говорити про це частіше. Ми не можемо дозволити собі припинити інформувати. «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» – це 14 дитячих історій, 14 зруйнованих життів. Весь світ має побачити, як тепер страждають українські діти. Ця експозиція — про біль очима дітей. І я хотіла б, щоб увесь світ ні на секунду не забував, що війна триває, і від російських ракет гинуть українські діти», — говорить авторка проєкту Христина Храновська.
На відкритті експозиції був присутній Міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс, який виступив з надихаючою промовою, та Посол України у Нідерландах Карасевич Олександр.
За словами менеджерки проєктів Національного військового музею Монік Брінкс, щорічно відвідують експозиції музею близько 300 тисяч людей, серед яких багато молоді та школярів. Триватиме виставка до 25 серпня 2025 року.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ:
Проєкт «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» започаткувала Христина Храновська аби привернути увагу міжнародної спільноти до подій в Україні та розповісти про травму, яку переживає молоде покоління.
Задум проєкту народився через записи 8-річного Єгора, який опинився в блокадному Маріуполі, – авторка проєкту натрапила на них в інтернеті. У співпраці з фондами «Голоси дітей» і «Діти Героїв» та платформа «ТЮ», вона почала збирати історії юних українців, які пережили російську окупацію. Один з артефактів – відео 17-річного Владислава П’ятіна-Пономаренка, який разом із родиною провів 75 днів у захопленому Маріуполі (зараз хлопець живе й навчається в Ірландії). У 20-хвилинному ролику — руїни панельних багатоповерхівок, заграва пожеж від обстрілів та жінки, які на сходовому майданчику готують їжу на вогнищі, складеному з цегли.
У зібраних документах Христина Храновська бачить паралель зі щоденниками єврейської дівчинки Анни Франк, які та вела під час нацистської окупації Нідерландів. Вона померла в Аушвіці в 15 років. Дім-музей Франк розташований в Амстердамі, тому торік у серпні проєкт стартував там.
«Спочатку ми хотіли влаштувати виставку в самому музеї, — розповідає Храновська. — Але там виявилося затісно — нам би не вистачило місця».
На торішньому відкритті в Амстердамі, у Нідерландах, уривки зі щоденників двома мовами читали друзі Христини, диригент Нідерландського симфонічного оркестру Лоренцо Віотті та телеведуча Катерина Осадча. У липні 2023 року в Нью-Йорку голова МЗС Дмитро Кулеба озвучив ці історії на засіданні Генасамблеї ООН. На відкритті в Берліні у лютому естафету перейняли дружина посла України в Німеччині Олена Макеєва, Олексій Макєєв та інстаграм-ентузіаст Франк Вільде, який протягом двох років на знак підтримки країни щодня публікує ліфтолуки з використанням української національної символіки, у Вашингтоні на відкритті був присутнім Голова Верховної Ради України та інші поважні гості.
У планах на майбутнє у Христини Храновської проведення виставок у Лондоні та Брюсселі.
«Головне — щоб світ, який живе в своїй бульбашці, памʼятав: щохвилини в Україні триває війна. Цей проєкт — мій внесок у боротьбу», — наголошує Христина Храновська.
