Кожен з нас солдат на своїй власній війні. Вона відбувається в людині щодня, щохвилини, щомиті. Солдат завжди бореться з будь-якими, навіть найжахливішими, обставинами, які виникають на його шляху до єдиної перемоги – до щастя.
Саме ці глибокі теми порушує молода авторка у своїй повісті.
У світі, де мораль розчиняється у тіні жадоби і страху, кожен із них (головних героїв книги) заплатить високу ціну. Але чи готові вони прийняти наслідки свого вибору?
Ми зустрілися з авторкою цього карколомного сюжету, аби спробувати зрозуміти, що ж спонукало молоду дівчину написати саме про це. Сьогодні знайомимо з Каріне й вас.
Каріне, розкажіть трохи про себе. Хто Ви і як з’явилася ця книга?
Мене звати Каріне Льют, мені 25 років. Я навчаюся в інституті, здобуваю вищу освіту за спеціальністю “актор”. Але творчість — зі мною з дитинства.
Я пам’ятаю, як ще в 14 років почала писати різні історії, але – за браком досвіду та знань – ці історії залишились недописаними.
“Чорний Бусол” — це моя перша завершена повість. Я пишаюся тим, що змогла довести її до кінця. Писала рік, ще майже пів року пішло на вичитку, верстку, підготовку до видання. І ось — нарешті фінал. Книжка готова, в електронному варіанті доступна на міжнародному майданчику KOBO. Також вона представлена в друкованому варіанті на міжнародному майданчику Amazon.
Що стало поштовхом до написання саме такої історії?
Усе почалося ще з дитинства. Я завжди мала бурхливу фантазію й обожнювала вигадувати різні історії. Майже в кожній з них був якийсь злочин, але для мене головним завжди було не “хто винен”, а “чому” — і що відбувається з людиною після цього.
Мене завжди цікавив моральний бік вибору: чим люди платять за свої гріхи, яку частину себе втрачають через погані рішення. Я люблю аналізувати внутрішню суть вчинків, тому й у своїй книзі намагалась передати цю глибину — змусити читача задуматись.
У сучасному світі, сповненому викликів і випробувань, надзвичайно важливо пам’ятати: життя — це найвища цінність. Ми не маємо права опускати руки перед труднощами. Кожен день — це шанс боротися, творити, змінювати світ на краще. І ця боротьба — свідчення сили людського духу.
Про що ця книга насправді? Який її головний меседж?
“Чорний Бусол. Ті, що не повернулись” — це історія про людей, які опинилися на межі. Кожен із них має свій тягар, свою тінь і свої запитання без відповідей.
Це повість про те, що відчуває людина, коли світ мовчить. Про те, як несподівана зустріч здатна або зруйнувати, або врятувати.
Можливо, не завжди потрібно доводити все до кінця, як нам всі це кажуть. Якщо ваші моральні якості не співпадають з діями, то краще зупиніться відразу. Іноді здатися – це найкраще рішення.
У світі, де мораль розчиняється у тіні жадоби і страху, кожен із них (головних героїв книги) заплатить високу ціну. Але чи готові вони прийняти наслідки свого вибору?
А головне — це спроба показати, що найголовніші битви відбуваються не на полі бою, а всередині нас.
Що Ви хочете, щоб читач відчув після прочитання?
Я хочу, щоб хтось, хто зараз на межі, прочитав і подумав: “Я не один”.
Щоб ця книжка стала тим голосом, який не засуджує, а розуміє і , можливо, допоможе зробити крок не до краю, а в інший бік — до життя, навіть якщо воно складне. Головне, що я хочу донести до кожного читача – то це цінність життя!
Кому б Ви порадили прочитати “Чорного Бусола”?
Я рекомендую прочитати цю книжку всім, хто любить літературу, моральні дилеми і філософські роздуми.
КНИГУ ВЖЕ МОЖНА ПРИДБАТИ ТУТ
