Ресторан «Анастасія» — це не просто місце, де можна скуштувати українську кухню в центрі Італії. Це справжній осередок української душі, традицій і тепла. Його засновник, Микола Олексів, збудував не просто бізнес, а простір, у якому сотні українців щодня відчувають себе ближчими до дому.
«Коли ми відкривалися, італійці взагалі не знали, що таке вареники, борщ чи деруни. Ми поступово вводили в меню традиційні українські страви, пояснювали, що це, як готується, чому важливо для нас. Тепер багато наших постійних клієнтів-італійців мають улюблену українську страву. Один полюбляє вареники з картоплею, інший приходить виключно на деруни з грибною підливою, а є ті, хто навіть замовляє борщ на виніс для всієї родини», — розповідає Микола.
У ресторані готують усе з українських рецептів, але з європейським рівнем подачі:
«Ми не просто ставимо борщ у тарілці. У нас все красиво, зі стилем, зі смаком — щоб і наші, і чужі бачили, що українська кухня — це не щось примітивне, а справжня гастрономічна культура, гідна найкращих ресторанів».
Меню постійно оновлюється, додаються сезонні новинки. Наприклад, у період Великодня — паски, холодець, печеня, а взимку — кутя, узвар і традиційні українські салати.
«Наш персонал — це гордість. Я завжди кажу: заклад тримається на команді. І я маю сильну команду. Це люди, які не просто виконують роботу, а живуть цією справою», — наголошує Микола.
У «Анастасії» працюють переважно українці — ті, хто свого часу виїхав з країни, але не втратив любові до своєї культури. Багато хто прийшов як офіціант або кухар-початківець, а з роками виріс до шефа чи менеджера.
«Ми вкладаємо в навчання, в атмосферу. Кожен офіціант знає не просто меню — він знає історію страв, вміє порадити, розказати цікаву деталь. А ще — завжди усміхнений і щирий. Саме це створює той особливий сервіс, який люблять наші гості».
«Ми створили ресторан, де можна не лише поїсти, а й відчути себе вдома. У нас завжди звучить українська музика, проходять тематичні вечори, концерти, трансляції важливих для України подій», — каже Микола.
Ресторан часто перетворюється на майданчик для зустрічей української громади:
«Ми святкуємо разом Різдво, Великдень, День Незалежності. Робимо тематичні вечори — наприклад, вечір вишиванки чи вечір української поезії. Це дуже важливо, особливо зараз. Людям потрібна підтримка, єдність. А тут вони її знаходять».
Є й відвідувачі, які спеціально приїжджають з інших міст Італії, щоби відвідати ресторан і просто побути серед своїх.
Микола впевнений: стояти на місці — означає втрачати.
«Ми постійно щось змінюємо. То оновлюємо інтер’єр, то додаємо нові страви, то покращуємо процеси на кухні. Вчуся сам, навчаю інших. Навіть коли все добре — це не привід розслаблятися. Це привід робити ще краще».
Він зізнається, що хоче зробити «Анастасію» не просто кращим українським рестораном в Італії, а прикладом для всіх, хто хоче відкривати заклади за кордоном і не соромитися своєї культури.
«Анастасія» — це більше, ніж ресторан. Це місце, де Україна залишається поруч, навіть коли ти далеко від дому.
