Цьогоріч, у межах *7-го Українського благодійного балу у Відні* #UAball2026 була представлена виставка “Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей” (War Diaries: Unheard Voices of Ukrainian Children), де через малюнки, аудіо, відео та короткі тексти, створені під час повномасштабної війни, українські діти діляться своєю прожитою реальністю — історіями втрат, страху, стійкості й сили, що значно перевищує їхній вік.
Ці тихі, але надзвичайно потужні голоси супроводжували гостей протягом усього вечора балу — в останній день традиційного бального сезону у Відні, 12 лютого, — нагадуючи про те, через що сьогодні проходить Україна.
“Австрія — країна, де права дитини захищені на найвищому рівні та навіть закріплені в Конституції. І саме тут, без фільтрів та без прикрас ми представили те, що переживають зараз наші українські діти щодня, їхні щоденники, малюнки та відеоспогади. Про втрати, страх, силу і надію. Ми привозимо цю виставку, аби світ почув та побачив. Тихо, але сильно”, – сказала директорка витсавки Анна Слюсар.
Цьогорічне проведення *7-го Українського благодійного балу у Відні* у Віденському палаці Гофбург, стало потужним культурним і гуманітарним символом австрійсько-українських відносин. Український бал поєднав українську класичну культуру з австрійською бальною традицією та у 2026 році проходив під гаслом #tanzendhelfen.
До відкриття виставки “Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей” (War Diaries: Unheard Voices of Ukrainian Children) долучився Василь Химинець, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії, а також Вероніка Кауп-Хаслер, виконавча міська радниця з питань культури та науки, яка офіційно представляла мера міста Відня Міхаеля Людвіга.
“Це більше, ніж виставка – це голос наших дітей. За цими малюнками ховається шокуюча статистика. Російська агресія супроводжується тяжкими воєнними злочинами – систематичним викраденням наших дітей. Згідно з офіційними даними, понад 19 500 дітей було депортовано або примусово вивезено до Росії. Ці дії свідчать про явні ознаки геноциду. Вони мають на меті вкрасти наше майбутнє — те, що для нас найцінніше: наших дітей. Саме тому зараз критично важливо зміцнити міжнародну коаліцію за повернення українських дітей. Сьогодні я закликаю вас: щиро прислухайтеся до цих голосів. Кожен запис у щоденнику нагадує нам: ми повинні діяти разом. Ми повинні повернути кожну дитину додому. Ми повинні забезпечити їм життя у вільній Україні” – звернувся до гостей презентації та австрійської спільноти Василь Химинець, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австрії.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ:
Проєкт “War Diares: непочуті голоси українських дітей” ініційований Христею Храновською — українською підприємицею, філантропкою та засновницею Фундації Христини Храновської, сімейної ініціативи з підтримки культурних і освітніх проєктів в Україні.
“War Diares: непочуті голоси українських дітей” — це експозиція, яка подорожує світом і представляє публіці особисті речі, малюнки, а також аудіо- та відеозаписи 14-х українських підлітків. Вони з різних куточків України — Донеччини, Херсонщини, Харківщини, Київщини. Діти у свій спосіб описують пережите — постійні обстріли, смерть близьких, голод та окупацію.
Головне завдання експозиції – розповісти унікальні історії та висвітлити глибоку травму молодого покоління України, а також дати змогу українським дітям бути почутими, – щоб світ знав, що вони переживають кожного дня….
Задум проєкту народився через записи 8-річного Єгора, який опинився в блокадному Маріуполі, – авторка проєкту натрапила на них в інтернеті. У співпраці з фондами «Голоси дітей» і «Діти Героїв» та платформа «ТЮ», вона почала збирати історії юних українців, які пережили російську окупацію. Один з артефактів – відео 17-річного Владислава П’ятіна-Пономаренка, який разом із родиною провів 75 днів у захопленому Маріуполі (зараз хлопець живе й навчається в Ірландії). У 20-хвилинному ролику — руїни панельних багатоповерхівок, заграва пожеж від обстрілів та жінки, які на сходовому майданчику готують їжу на вогнищі, складеному з цегли.
У зібраних документах Христина Храновська бачить паралель зі щоденниками єврейської дівчинки Анни Франк, які та вела під час нацистської окупації Нідерландів. Вона померла в Аушвіці в 15 років. Дім-музей Франк розташований в Амстердамі, тому торік у серпні проєкт стартував там.
«Спочатку ми хотіли влаштувати виставку в самому музеї, — розповідає Храновська. — Але там виявилося затісно — нам би не вистачило місця».
За цей час експозиція побувала у 7 країнах — від Нідерландів, Франції та Німеччини до США, Великої Британії та Норвегії. Лише у 2025 році виставка подолала 3 392 км, щоби бути показаною у Лондоні (фото) та Ліллехаммері (фото). Один із найбільш промовистих показників — не кількість заходів, а понад 1000 листів підтримки, які іноземні відвідувачі залишили для українських дітей. А також 58 спеціальних екскурсій для іноземних студентів та школярів виставкою. У Національному військовому музеї Нідерландів (фото) експозицію за 2025 рік побачили 300 000 відвідувачів — як постійну частину музейного простору.
Проєкт також став майданчиком для публічного діалогу: уривки дитячих щоденників зачитували дипломати, військові, митці та світові лідери думок — від Нью-Йорка до Лондона і Берліна. До прикладу, у Лондоні в лютому 2025 року, зірка “Гри престолів” Джек Глісон зачитав щоденник 9-річного українця з Маріуполя.
