В Історичному музею Вишгородського історико-культурного заповідника відбулося відкриття 11-ї персональної виставки талановитої київської художниці, членкині Національної спілки художників України Марії Полякової.
Експозиція «Україна крізь призму сьогодення» у Вишгороді стала вже четвертою виставкою в межах нового артпроєкту «Українське професійне мистецтво для міст та містечок України».
Виставка Марії Полякової «Україна крізь призму сьогодення» — не лише про мистецтво, а про наші емоції, досвід і реальність, у якій ми живемо сьогодні. Кожна робота як окрема історія, яка відгукується по-своєму.
Про авторку
Марія Полякова народилася у Києві. Закінчила художню школу імені Тараса Шевченка та Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури, де навчалася у майстерні професора Михайла Гуйди. Працює у техніках класичного реалізму та імпресіонізму, продовжуючи традиції української школи живопису. З 2015 року є членкинею Національної спілки художників України.
Філософія та серії робіт
Виставка є пересувною, а її експозиція постійно трансформується та доповнюється новими полотнами. У Вишгороді глядачі побачать роботи з кількох знакових серій, створених художницею протягом останніх років:
«Воєнний стан» — картини, сповнені болю, суму, але водночас неймовірної сили духу та боротьби (зокрема, полотно «Повертайся живим», 2023 р.).
«Україна єдина» — серія, що демонструє етнографічне різнобарв’я та колорит різних куточків України. Створена, щоб показати, яка у нас країна різнобарвна, різна, але єдина (картини «Космацький стрій», «Пам’ять пращурів», «Хлопчик-гуцулик»).
«Пісні вільних людей» — щемливі сюжети про звичайних українців, які щоденно роблять маленькі кроки заради спільної свободи (зокрема, «Пісня молодості»).
«Спека у великому місті» — замальовки про життя нескореного воєнного Києва, де люди попри все працюють, волонтерять, ходять до кав’ярень та тримають стрій (зокрема, «Крижаний лимонад. Київська кафешка»).
«Морські замальовки» та пейзажні етюди — ностальгічні спогади про мирний відпочинок та красу української природи.
«Українські традиції» представлені полотнами «Українські традиції. Водіння кози» та «Українські традиції. Вишивані рушники». На картинах зображені наші звичаї та традиції, культурна спадщина та надбання.
Безпосередньо на відкритті виставки нам вдалося поспілкуватися з художницею про ідею проєкту, творчість під час війни та головні меседжі експозиції.
— Маріє, як виникла ідея зробити цю виставку мандрівною та везти її в різні містечка України?
У цей важкий час воєнного стану не у всіх українців є можливість приїхати до великих міст, щоб відвідати музеї чи художні галереї. Тому й з’явилася ідея пересувної виставки, щоб знайомити людей із професійним українським живописом. Наша експозиція постійно трансформується, подорожує та доповнюється новими полотнами.
— Яка мета та меседжі цієї виставки?
Принести трохи позитиву та яскравих фарб людям, які зараз борються за виживання. Мистецтво лікує, дає сили жити далі, надихає на нові добрі справи. Я хочу, щоб із моєї виставки люди виходили із почуттям гордості за країну, поваги до свого, українського, до нашої ідентичності. Щоб плекали та зберігали наші традиції.
— Які ваші творчі плани на найближче майбутнє?
Продовжувати серію про Україну, адже матеріалу та натхнення дуже багато. Я хочу далі популяризувати нашу спадщину й показувати красу нашої історії. А найбільша моя мрія зараз — написати масштабний триптих, присвячений нашій ПЕРЕМОЗІ та тому великому шляху, який ми до неї пройшли.
Експозиція стала важливою мистецькою подією, що об’єднала живописні твори, присвячені сучасній Україні, її культурі, традиціям, переживанням і незламності у час війни. Виставка не лише презентує професійне українське мистецтво, а й створює простір для емоційного діалогу з глядачем.
Виставка триватиме в Історичному музеї ВІКЗ до 31 серпня. Запрошуємо всіх мешканців та гостей міста відвідати експозицію, щоб переосмислити наше сьогодення через призму професійного художнього слова.
