Тема виставки Олени Стрекалової у Тбілісі, що відкрилася 1 вересня 2025 року, як ніколи є актуальною для сучасного художнього світу. Ми часто розуміємо сучасне мистецтво як щось радикальне, авангардне і часом дратуюче. Але гостро соціальні питання можуть виражатися і у витончених формах, тонких лініях, мозаїчних візерунках.
Про це розмірковують відвідувачі виставки Alliance, знайомлячись із трьома серіями її робіт. Перша – принти її цифрових малюнків, що поєднують фентезі тематику другої половини 20 століття, стиль ар нуво рубежу 19 і 20 століть та цифрові технології сучасності. Хоча світ мистецтва ще не до кінця звик до того, що перо і планшет це такий самий медіум, як графіт або олія, і часом поблажливо ставиться до молодих художників, які вибрали розвиток у цій професії, Олена впевнена в тому, що саме ця форма дозволяє їй висловлюватися про те, що важливо для її ком’юніті.
Одна з ключових тем робіт Олени – різноманітність. Етнічне, гендерне, культурне – будь-яка людина унікальна у своїй ідентичності, і важливість репрезентації кожного в мистецтві багаторазово підтверджена потребами суспільства. І тут ми переходимо до другої серії, графічним портретам переважно у чорно-білому виконанні, включаючи кілька кольорових робіт. Ми бачимо тут реальних людей та фентезійних персонажів, японський традиційний костюм та сучасний бурлеск. І важливо звернути увагу на стиль робіт – той самий ар нуво, з фірмовими авторськими рамками, що нагадують ковані арки архітектури модерну, класичні профілі, виконані в пластичних лініях. Може здатися, що Японія та фентезі для ар нуво не надто доречні, адже найчастіше ми чуємо імена художників центральної та західної Європи. Але саме в цьому стилі виконувались ілюстрації для слов’янської міфології, пік інтересу до якої припав якраз на початок 20 століття. А японська культура на хвилі популярності захопила західну Європу і проникла в моду, інтер’єр та візуальне мистецтво.
Дуже важлива у її творчості тема жінки, сильної та вільної, яка приймає себе та світ навколо. Ми бачимо в її персонажах гордість, спокій, внутрішнє світло та здатність захистити себе та своїх близьких. Вони не об’єкти, не жертви, а героїні своїх особистих історій.
Частина першої серії представлених принтів – персонажі авторського світу, історії Beyond the Known Worlds, над якою Олена працює останнє десятиліття. Але особливість цієї виставки – роботи, виконані за 3 роки її життя у Тбілісі після переїзду у 2022 році, в яких можемо побачити, наскільки сильний вплив грузинської культури та естетики на її стиль. Особлива група робіт “Південні Ночі”, датована 22-23 роками, відображає колорит південних ночей та вогнів стародавнього міста.
І тут ми переходимо до третьої серії – патернів та орнаментів. Класик епохи модерну Вільям Морріс був одним із стовпів моди на рослинний візерунок в образотворчому мистецтві, і подібні елементи вже були відомі у роботах Олени. Але Старе Місто Тбілісі, де частину районів було збудовано і декоровано рівно на початку 20 століття, не могло не залишити свій відбиток – перегородчастими емалями грузинських прикрас, керамічною розписною плиткою замість номерів будинків, мозаїчним декором під’їздів іранської знаті та давньою охристо-жовтою кам’яною кладкою фортець.
Ці та багато інших визначних пам’яток міста згадує той, хто встиг побувати в Тбілісі і потім побачити роботи Олени. Ці невеликі експерименти з кольорами та текстурами для самої художниці – форма медитації, переосмислення побаченого та фіксації вражень. Три роки життя в абсолютно новому і одночасно естетично рідному місті неймовірно збагатили її стилістику, а постійний контакт із ком’юніті однієї з художніх столиць світу, що зростають, дав більше тем і тез для нових робіт.
Олена Стрекалова народилася у Києві та до 24 років жила в Україні, будучи регулярним учасників комік-конів Києва та України, а також розвиваючи міжнародні творчі зв’язки. У 2020-2021 рр. вона брала участь в арт-колабораціях американського видавництва Nova and Mali, а з 2022 року стала постійним учасником благодійних арт-маркетів Тбілісі. Але основну популярність їй приніс діджитал арт, який вона публікує під творчим пcевдонімом Holly Haurelia.
У 2025 році її картини потрапили на виставки в Сербії та Великій Британії, але лише гостям Тбілісі вдалося протягом кількох днів побачити поблизу її традиційні графічні роботи. Дивовижна майстерність у тонких лініях, пластичних силуетах та ритмічних візерунках – те, чим запам’яталася ця дивовижна українська художниця. Альянс стилістики модерну, грузинської колористики та сучасних технологій у малюванні вийшов дійсно гармонійним, теплим і дозволяє побачити нові можливості для молодих художників.
Автор: Савенко Ірина
