CULTURE TREND

79 років тому ліг руїнами Музей визвольної боротьби України в Празі: що вціліло

(Рубрика «Точка зору»)

Найвизначніша українська установа за межами України – Музей визвольної боротьби України в Празі 14 лютого 1945 року не пережив бомбардування.

Під час визвольної операції військ союзників проти нацистської Німеччини на окуповану гітлерівцями Прагу посипалися тони бомб, загинули сотні пражан, лягли руїнами сотні будівель.

Будівля, пошкоджена бомбардуванням 14 лютого 1945 року під час наступу військ антигітлерівської коаліції. Прага


Будівля, пошкоджена бомбардуванням 14 лютого 1945 року під час наступу військ антигітлерівської коаліції. Прага

Зокрема був зруйнований будинок Музею визвольної боротьби України в Празі.

Музей почав писати свою історію в 1925 році.

Поштівка. Куток театрально-мистецького відділу експозиції Музею Визвольної боротьби України, Прага.


Поштівка. Куток театрально-мистецького відділу експозиції Музею Визвольної боротьби України, Прага.

Із ініціативи української еміграції й за підтримки уряду Томаша Гарріка Масарика в тодішній Чехословаччині була заснована установа, яка мала своєю метою зібрати, зберігати, вивчати і популяризувати матеріали про історію визвольних змагань і мистецтво України.

Ініціатори і лідери справи – видатні українські державні діячі, вчені, дипломати Дмитро Антонович, Степан Сірополко, Євген Вировий, Іван Горбачевський, генерал Михайло Омелянович-Павленко, Симон Наріжний.

Збори Товариства МВБУ (Музей визвольної боротьби України в Празі). Сидять зліва направо: Сірополко, Вировий, Антончук, Горбачевський, Яковлев, Антоновичева, Антонович. Стоять: Телухін, Іваницький, Сірополкова, Наріжний, Галька, Кабачків, Мирний, Омельянович-Павленко.


Збори Товариства МВБУ (Музей визвольної боротьби України в Празі). Сидять зліва направо: Сірополко, Вировий, Антончук, Горбачевський, Яковлев, Антоновичева, Антонович. Стоять: Телухін, Іваницький, Сірополкова, Наріжний, Галька, Кабачків, Мирний, Омельянович-Павленко.

Опинившись у еміграції, вони віддали всі свої сили, щоб врятувати документи, артефакти, книгозбірні від нищівних рук радянського режиму.

Чехословаччина на початку 1920-х років дала притулок тисячам українських біженців, допомогла також рятувати українську історію.

Фундатори Української академії мистецтв. Сидять (зліва направо): Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек; стоять: Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. Листопад 1917 р. Київ.


Фундатори Української академії мистецтв. Сидять (зліва направо): Абрам Маневич, Олександр Мурашко, Федір Кричевський, Михайло Грушевський, Іван Стешенко, Микола Бурачек; стоять: Георгій Нарбут, Василь Кричевський, Михайло Бойчук. Листопад 1917 р. Київ.

Продовж двох десятиліть Музей здобув вагу важливого центру українського культурно, наукового, громадського життя не тільки в Чехословаччині, але й в Європі.

До підтримки Музею долучилася також українська еміграція в Канаді та США, у 1938 році Музей розмістився у власному приміщенні (на вулиці Гориміровій 6, празький район Нусле).

Крім важливих історичних документів і бібліотеки до збірки Музею входило кілька сотень творів малярства, скульптури, графіки.

«Жіноча постать» (мармур) Олександр Архипенко, 1920-ті рр. Національна галерея Праги, Чехія


«Жіноча постать» (мармур) Олександр Архипенко, 1920-ті рр. Національна галерея Праги, Чехія

Окрасою збірки були твори Галини Мазепи, Михайла Михалевича, Георгія Нарбута, Оксани Лятуринської, Роберта Лісовського, Павла Ковжуна, Святослава Гординського, Миколи Бутовича, Юрія Вовка, багатьох інших відомих мистців.

Значну частину творів вдалося витягти з-під завалів. Їх перенесли до приміщень Національної бібліотеки «Климентинуму», а також до архіву Міністерства внутрішніх справ.

Нині ці збірки опрацьовані.

Разом із творами українських мистців, які зберігаються в Національній галереї Праги – наприклад, «Жіноча постать» Олександра Архипенка, (1920-ті рр., мармур), і в Музеї декоративно-прикладного мистецтва представляють важливу сторінку в історії українського мистецтва.

Проте, твори українського образотворчого мистецтва, які пережили бомбардування Праги, на жаль, досі невідомі широким колам як українських, так і чеських шанувальників мистецтва.

Оксана Пеленська – дослідниця, багаторічна співробітниця Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Adblock test (Why?)

Прокрутка до верху