– Як проходить популяризація української культури за кордоном? Люди впізнають українські мотиви?
Популяризація України за кордоном проходить чудово. Нещодавно я знайшла українську крамницю в Нью-Йорку, про яку навіть згадував The New York Times і вирішила запропонувати зробити спільну колаборацію. Власники магазину довірили мені горбатку з 80-х років, в якій я пройшлась вулицями Нью-Йорку. Мене приємно вразила реакція людей, знаючи, скільки переодягнених людей можна зустріти в центрі Нью-Йорку. Але прохожі обертались, посміхались та висловлювали свою гордість за Україну, я планую повторити це в різних місцях.
– Розкажіть про себе. Звідки ви, де вчилися/вчитеся, чим займаєтеся?
Я родом з міста Чернівці. В дитинстві займалась гімнастикою, у мене були успіхи в спорті. Мала отримувати майстра спорту, але через травму ноги була змушена залишити гімнастику. Також закінчила музичну школу за класом фортепіано. Пізніше вступила до Одеської юридичної академії. З 14 років працювала моделлю, і зараз після тривалої паузи вирішила відновити роботу в цій сфері та вже підписала контракт з агенцією в Нью-Йорку. Розвиваю соціальні мережі, здебільшого ТікТок.
– Яким би ви хотіли бачити своє артистичне майбутнє? І яким воно буде, на вашу думку?
Я постійно розпочинала це діло, але в кінцевому результаті щось мене зупиняло! Мене зупиняв страх, що скажуть інші. Для мене це було, як оголити свою душу, моя творчість – це мої діти, яких я оберігала і ховала від чужих очей. Але зараз в мене зовсім інше відношення до цього. Я чітко знаю, що музика частина мого життя і я налаштована показати світу все, що ховала далеко в шафі. Я хочу, щоб моя музика була пов’язана з соціальними проєктами, щоб завдяки творчості я змогла робити добро, щоб мої пісні підіймали настрій та лікували душу. Я хочу популяризувати українську музику у всьому світі.
– З чого почався ваш шлях блогера?
Шлях блогера розпочався з інстаграму, але історія не дуже вдала, через те, що мені заблокували сторінку на той момент з 30К підписників. Потім я створила новий акаунт, але на превеликий жаль взяла giveaway і це впливало на актив сторінки в гіршу сторону, кількість підписників не відповідала активу. Пізніше взяла участь у проєкті під назвою “БаронТікТокДім” в Чернівцях. Суть якого полягала в тому, щоб зробити колаборацію ТікТок блогерів, які під час проєкту проживали на одній території, створювали контент та організовували благодійні проєкти. Я допомагала в організації проєкту і саме тоді побачила з середини, як відбувається створення контенту в ТікТок й дійсно зацікавилась цим. Після проєкту я створила власний акаунт та почала знімати відео, спочатку відео знімала чисто для душі, та з тривалими паузами публікацій, але з часом дуже загорілась цим процесом і зараз це вже стало частиною життя.
– ТікТок – це майбутнє? А інстаграм уже мертвий? Чи є ще шанси?
Чесно кажучи, інстаграм не дуже цікавить особисто мене, в мене немає такого великого запалу займатись ним, моя аудиторія в інстаграм здебільшого з ТікТок. Але при цьому вважаю, що звичайно є шанси в інстаграм, не дивлячись на те, що бачу цю платформу в яку потрібно вкладатись фінансово, і до цього потрібно бути готовим. Однак, знову ж таки, все залежить від бажання, мотивації та роботи. Всюди можна досягти успіху. А на рахунок існування інстаграму, на мою думку, він як був, так і буде популярним, звичайно, потрібно брати до уваги, що ТікТок став достойним конкурентом інстаграму, але на кожній платформі знайдеться свій глядач. Краще за все, щоб ці дві платформи працювали в симбіозі.
– Ви мріяли поїхати до Америки. Чи збулась ваша американська мрія?
Так, моя мрія дитинства збулась. Зараз я тимчасово знаходжусь в Америці, навчаюсь в коледжі англійської мови та намагаюсь взяти для себе все корисне з мого візиту до Америки.
– Попереду важка зима для нашої країни. Щоб ви хотіли побажати українцям?
Попереду важка зима для українців, як і весь рік, який ми вистояли завдяки нашим захисникам та незламності нашого народу. Я бажаю нам, щоб ця зима стала переможною.
