Він зазначив, що пізніше ЗСУ точно не могли вийти з Авдіївки, адже не було, куди зволікати.
Ворогу не вдалося швидко просунутися в Авдіївці, оскільки був збитий темп його наступальної операції. Тому загалом, українські війська, які боронили це місто, виконали задачу.
Таку думку в інтерв’ю УНІАН висловив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. “Коли ворог посунув величезними силами, з повною домінацією в повітрі, звичайно, враховуючи постійне знаходження під авіаударами та загрозою оточення, рішення про вихід було абсолютно правильне. Це було прогнозовано. І було лише питанням часу, коли це мало статися”, – пояснив ситуацію експерт.
Він зазначив, що пізніше ЗСУ точно не могли вийти з Авдіївки, адже не було, куди зволікати. “Думаю, що рішення про відхід готувалося. Можливо, розглядався ще варіант флангового контрудару, аби зняти тиск з північного флангу. Але, враховуючи небезпечність такого сценарію, було ухвалено рішення виходити”, – сказав він.
Мусієнко підкреслив, що Авдіївка не була фортецею, як Бахмут. “Зникло уявлення, що ми не можемо відійти. І це дуже добре: ми маємо відійти від ставлення до міста як фортеці, від якої не можна відійти. Варто розуміти, що оборонна війна передбачає вихід з певних оборонних рубежів і відхід до інших. Тому у нас і готувалися певні лінії, щоб було розуміння, що робити, в разі виходу з Авдіївки”, – акцентував експерт.
Вихід Сил оборони з Авдіївки
17 лютого командувач оперативного угруповання військ “Таврія” Олександр Тарнавський повідомив, що українські сили вийшли з Авдіївки на заздалегідь підготовлені позиції.
Тарнавський повідомив, що “декілька наших бійців” потрапили в полон під час спроби прорватися на безпечніші позиції.У 3-й штурмовій бригаді також визнали поодинокі випадки потрапляння в полон, але запевнили, що на рівні відділень, взводів та підрозділів таких випадків не було.
