Анна Пауер — українсько-американська мультидисциплінарна архітектурна дизайнерка та ландшафтна архітекторка, яка живе й працює в Нью-Йорку. Її практика охоплює архітектуру, архітектуру інтер’єру та ландшафтну архітектуру, зосереджуючись на цілісному формуванні простору.
Проєкт Анни Пауер об’єднує архітектуру житлового будинку, архітектуру інтер’єру та ландшафтну архітектуру в єдину просторову систему. Вихідні характеристики ділянки визначили логіку подальших рішень, зокрема розташування будинку, терасування території, структуру саду та організацію руху.
Робота розпочалася з ділянки площею 0,5 га, розташованої на крутому схилі. Після аналізу рельєфу було придбано сусідню територію аналогічної площі. Це дало змогу розмістити основну зону садиби на одному рівні та організувати подальший розвиток саду за системою терас.
Рис. 1. Планувальна структура першого та другого поверхів заміського будинку.
(Фото надані автором)
Робота з ділянкою
Рельєф став основою просторової структури проєкту. Тераси формують послідовність функціональних зон і визначають характер руху територією. Поступове освоєння ділянки дало змогу синхронізувати будівництво будинку з розвитком ландшафту, який відбувався поетапно та одночасно з будівельними роботами. Такий підхід дозволив розподіляти роботи в часі та поступово формувати структуру саду. Великі дерева висаджували вже на етапі будівництва. Їхнє розташування формує основний каркас саду, задає масштаб відкритих просторів і визначає візуальні зв’язки між окремими частинами ділянки.
Рис. 2. Ландшафтна структура ділянки з багаторівневою системою озеленення.
(Фото надані автором)
Система маршрутів розвивається вздовж посадок і терас. Аркові металеві конструкції працюють як елементи просторової організації та позначають напрямок руху всередині саду.
Рис. 3. Садовий маршрут, сформований посадками та металевими арковими конструкціями.
(Фото надані автором)
Структура ландшафту
Особливого значення у проєкті набула робота з ґрунтом. На ділянці переважав важкий глинистий суглинок, тому перед розвитком посадок потрібно було покращити його структуру. У ґрунт поступово вносили пісок і компост. Для природного відновлення ґрунту також використовували сезонні посіви гірчиці, люцерни та конюшини.
Робота з територією враховувала принципи пермакультури Зеппа Хольцера. Основою стали відновлення ґрунту, підтримання біорізноманіття та адаптація посадок до наявного рельєфу. Ці принципи вплинули на організацію основних зон саду та подальший розвиток рослинності.
Рис. 4. Фрагмент саду. Структура посадок враховує природний рельєф і характер ділянки.
(Фото надані автором)
На другій терасі розташований виноградник. Для нього була розроблена легка металева конструкція, яка слугує опорою для рослин і водночас формує протяжну просторову вісь саду. У міру росту винограду конструкція поступово інтегрується в структуру рослинності та стає частиною загального ландшафтного рішення.
Рис. 5. Виноградник на другій терасі з легкою металевою опорною конструкцією.
(Фото надані автором)
Архітектура будинку
Архітектурний образ будинку ґрунтується на пропорціях західноєвропейської заміської резиденції. Високий двоповерховий об’єм, напіваркові французькі вікна та сходовий об’єм баштового типу формують упізнаваний силует будівлі.
Розташування будинку в межах ділянки дає змогу сприймати архітектуру з різних точок. Рослинність частково перекриває фасади, впливаючи на сприйняття ділянки загалом під час руху територією.
Рис. 6. Загальний вигляд будинку в контексті сформованого ландшафту.
(Фото надані автором)
Зв’язок будинку із садом формується завдяки близькості посадок до фасаду, відкритим перспективам і прокладеним доріжкам, що ведуть до будинку.
Під час вибору архітектурних та інтер’єрних елементів враховувався ефект поступового розвитку будинку в часі. Антикварні меблі та збережені архітектурні деталі підтримують характер заміської садиби, що формувалася протягом кількох поколінь.
Рис. 7. Фрагмент фасаду з боку саду.
(Фото надані автором)
Додаткові точки огляду дають змогу побачити співвідношення будинку, доріжок, рівнів ділянки та сформованої рослинності.
Рис. 8. Підхід до будинку через систему садових маршрутів і посадок.
(Фото надані автором)
Рис. 9. Архітектурний об’єм будинку з характерним баштовим елементом сходової зони. (Фото надані автором)
Архітектура інтер’єру
Планувальна структура інтер’єру продовжує загальну просторову логіку будинку. Громадські приміщення першого поверху пов’язані широкими прорізами, перепадами рівнів і системою візуальних осей. Вітальня займає центральне місце в цій послідовності та об’єднує основні напрямки руху між сусідніми приміщеннями.
Пропорції кімнат, висота стель і розташування прорізів формують глибину внутрішнього простору. Сходинки між окремими зонами підкреслюють зміну просторових сценаріїв, зберігаючи візуальний зв’язок між приміщеннями. Природне світло проходить через кілька послідовних зон і додатково об’єднує інтер’єр.
Рис. 10. Громадський простір першого поверху. Вітальня пов’язана із сусідніми зонами широким прорізом і перепадом рівня.
(Фото надані автором)
Антикварні меблі та знайдені архітектурні елементи, що стали основою інтер’єру, визначають характер самого будинку. Предмети добиралися з урахуванням масштабу приміщень, архітектури прорізів і загальної композиції простору. Їхнє поєднання створює відчуття житлового середовища, яке формувалося поступово протягом тривалого часу.
Камін стає композиційним центром вітальні та бере участь в організації громадської зони. Його розташування пов’язане з розстановкою меблів, напрямком руху та основними видовими точками приміщення.
Рис. 11. Камін як композиційний центр вітальні.
(Фото надані автором)
Сучасні інженерні рішення інтегровані в архітектуру інтер’єру з урахуванням його візуальної цілісності. Система теплої підлоги дала змогу скоротити присутність опалювальних приладів на стінах і зберегти вільне сприйняття прорізів, оздоблення та архітектурних деталей.
Переходи між приміщеннями організовані через сходинки, широкі прорізи та послідовні перспективи. З однієї зони відкривається вид на наступну, завдяки чому внутрішній простір сприймається як пов’язана система приміщень. Розташування вікон і напрямок природного світла посилюють цей просторовий взаємозв’язок.
Рис. 12. Зв’язок внутрішніх просторів через систему прорізів, сходинок і візуальних осей.
(Фото надані автором)
Цілісність просторового рішення
Проєкт побудований на послідовній роботі з кількома масштабами простору. Архітектура визначає розташування та об’єм будівлі. Архітектура інтер’єру формує планувальні зв’язки, рух і сприйняття внутрішніх приміщень. Ландшафтна архітектура організовує рельєф, маршрути, посадки та взаємодію будинку з територією.
Цілісність проєкту виникає завдяки узгодженості цих рішень. Планування будинку пов’язане з характером ділянки, інтер’єр розвивається в логіці архітектурного об’єму, а структура саду враховує рельєф і розташування будівлі.
Такий підхід дає змогу розглядати заміський будинок як єдине просторове середовище, сформоване архітектурою, ландшафтом, матеріалами, природним світлом і поступовим розвитком території.
